16.11.2023

Посестри. Часопис №85 / Війна незагойна

З війни виходимо поранені, з пам'яттю про наші перемоги й поразки, а жахлива щоденність, яка нас перемелювала, наче відходить у найглибші закутки свідомості, виринаючи на поверхню хіба у снах, спогадах чи віршах. У 85-му номері часопису акцентуємо на творчості поетки Маріанни Кіяновської, яка цього тижня юбілярка. Вона створила виразний і впливовий образний світ.

 

У Кіяновської звертання до трансцендентного набуває майже традиційного тембру, наближаючи її текстовість до усталеної поетичної й етичної норми, в якій читачі української літератури зростають і формуються з ранніх літ. Цей еліпс літературного прогресу поетеси ілюструює силу такої традиційності, яку вправно й доречно перетворюють також Сергій Жадан, Юрій Іздрик, Дмитро Лазуткін, Катерина Калитко. Читаємо слова надії:

це не просто війна це не просто жорстока потала
час новий на межі як усе на межі що пече
порятуй, Всеблагий, щоби нам перемога настала
ця війна незагойна та все ж і вона відтече

Про великих літераторів традиційно згадуємо в статтях та есеях чи не в кожному числі. Цього разу класик польської літературної критики Ян Блонський говорить про розмаїття голосів у поезії Чеслава Мілоша. Проблема, а водночас і дуже дієва перевага в сприйманні доробку Мілоша полягає, сказати б, у «глобальності» його поетичної мови та поетичного світу. Це настільки охопна поезія, що може бути проаналізована на всіх рівнях. Але тільки при залученні справді глобального матеріалу його доробок відкривається повною мірою.

 

Унікальний матеріал про Станіслава Лема та його контакти зі Львовом розкрила в статті «Станіслав Лем і Львів, якого ми не знаємо» Євгенія Завалій: «це він одним із перших придумав, що можна жити на інших планетах, настільки йому стало нестерпно на Землі, адже свої перші фантастичні оповідання він придумував в окупованому нацистами Львові, ховаючись і живучи подвійним життям. Саме тоді молодий Лем почав мріяти про контакт з іншими, кращими цивілізаціями та шлях до зірок».

 

Знайомство з польською поезією нескінченне. Пропонуємо у перекладі Валерії Малік кілька віршів із доробку Мацея Бещада, майстра малої форми та паралелізму. Врешті, він ділиться таємницею сили короткого вірша:

Перевага може полягати
у вдиху.

Короткий і астматичний
як правило він говорить правду.

Завершуємо номер есеєм Олени Олійник «Леся Михайленко: Музика – не лише мистецтво, а й донати для ЗСУ» про долю українських музичних діячів у Польщі. В умовах війни музика стає і сховком від тривоги, і джерелом натхнення, і ключем до майбутнього, яке затуманюють негаразди сьогодення. 

Копіюючи фрагмент, будь ласка, долучіть цей текст:
Джерело тексту: Редакція . Війна незагойна // Посестри. Часопис. 2023. № 85

Примітки

    Пов'язані статті

    На нас потужно позначилась історична аномалія. Розмова Вʼячеслава Левицького з Адамом Лешкевичем

    Втіха для перекладача – натрапити не лише на чужі цікаві тексти, а й на автора, котрий імпонуватиме тобі як особистість. Такий висновок не випадковий. Справді, нещодавно я переклав поетичну збірку Адама Лешкевича «Apokalipsa psa», з якою український читач має змогу зустрітися завдяки краківському Інституту літератури й тернопільському видавництву «Крок». Працювалося легко й натхненно, зокрема тому, що ми з Адамом ровесники, маємо суголосні житейські переконання, обидва полюбляємо іронізувати у віршах і не цураємося рим. Про секрети поетичної творчості, проблеми з окресленням нашого покоління, а також світ, що надихає попри все, ми й вирішили поговорити у звʼязку зі спільною книжковою прем'єрою.
    Читати повністю
    Loading...