Посестри. Часопис №83 / Серце відігріти
Велика людина великого серця: таким бачить свого ліричного персонажа Мечислав Яструн, великий польський поет і перекладач, 29 жовтня виповнюється 120 років від його народження. Поет Мечислав Яструн викликає спогад про долю свого серця, яке дошукується зручного місця, де могло би «в ребра бити», кохати, жити:
Великої краплини ночі
Достатньо – серце відігріти,
Воно підтримки знов захоче,
Почавши наче тіло жити.
Мінливе, згубне, на поталу
Хворобам кинуте й нещастю,
Що світ живий завжди кохало,
Але й ненавиділо часто.
У світі Ігоря Римарука цей пошук місця, де серцю би відлягло та полегшало, має за мету простір спокою, менш фізіологічний, а проте більш символічний:
...і знов, і знов – води напитись просить
з моїх пустельних рук лукаве оленя.
Майк Йогансен у цьому номері згаданий невипадково. Наприкінці жовтня збігаються дати його народження і розстрілу в чорний 1937 рік, Йогансен – один із яскравих представників покоління Розстріляного відродження. Саме в ці дні ми зі смутком згадуємо знищення цвіту української інтелігенції в урочищі Сандармох, вкотре акцентуючи на невідновлюваних втратах для культури, завданих комуністичним режимом. І хоча сам Йогансен був знищений не саме в Сандармоху, як і майже вся його блискуча генерація, він не уник червоної кулі.
Майк Йогансен згадує в сюрреалістичний спосіб – до того ж складною метафорою – комфорт, який йому, як і кожному, довелося покинути:
...лились і лились
Срібні проміння вій,
Як сон, що снивсь колись
В колисці старих морів
Душі наївній моїй.
У випуску прочитаєте також черговий есей «Американські стежки» від славетного польського літератора – який став одним із облич своєї епохи – Юзефа Чапського. І справа не лише в інформуванні, яке насправді стає лише маскою, а в сутності письма, й автор цей аспект виразно підкреслює: «Чи ви напишете про вашу подорож?» Протягом моєї тримісячної мандрівки Південною Америкою, коли я промчав Бразилією, Уругваєм, Аргентиною, знову Бразилією, і ще на додаток Венесуелою, мені ставили це питання чи не сто разів...»
А заразом публікуємо уривок із дитячої книжки Ольги Купріян «Одна Яся із міста Києва, або Ненавиджу понеділкм» про геловінські пригоди. Авторка написала книжку під час перебування на резиденції Інституту Літератури у Кракові.
