Посестри. Часопис №82 / Замість Прометея

Прикутий, приречений: таким богом здатна стати людина, кожна з-посеред інших нічим не особлива. В неволі свого тіла та обскурності свідомості, коли темрява келії-черепа, немов Ґінзберґового барлогу, творить ілюзію свобідності в тотальній обмеженості ресурсу.

У Яна Кохановського алюзія на знайомий у наші часи античний мотив, ймовірно, звучала новаторсько в ренесансних контекстах польської літератури. Але відчутно, що й тепер від автора не забереш винахідливості та сили будувати синхронні світи – алюзії та ілюзії Батька польської поезії роззброюють:

Я вже замість Прометея в вічнім неспокої,
Мов прикутий на Кавказі до скали стрімкої,
Де орлиця моє серце рве і поїдає,
А пригоїться – то хижа знову роздирає.
Має спокій Андромеда, тільки я тут гину,
Приланцюжений до скелі за чужу провину,
Велет-риба підпливає, як страшне видіння.
Звідки помочі шукати? Де моє спасіння?
Порятуйте, Геркулесе і Персею славні,
Повторивши задля мене подвиги прадавні!

Випуск відкривають вірші української поетки Анни Малігон. І на питання про страждання-терпіння авторка вміло відповідає-натякає, промовляючи образами, які натурально вишиковуються в шереги, наче й не походять з уяви чи літературної штучності:

Не стріляють? – спитає гора.
Не було, – відповість людинка
земляними губами і синім
жуком язика.
В гирло невідь-ріки опускається сонця динька,
час по твéрді біжить
виноградом диким.
Виникай і зникай. І звикай – не звикай.
Не звикай.

Неминучість долі в Януша Шубера проступає іншим комплексом образів: через античне протистояння вічно людського та вічно трансцендентного, ілюзорного:

...над виснажливим сном
Улісс, прив’язаний до щогли, чекає
На солоне сопрано сирен.

У випуску продовжуємо публікацію фрагментів прози Юзефа Лободовського в перекладі Андрія Бондаря, бурхливі події початку минулого століття, насилля і гнів, так, на жаль, нагадують дійсність нинішніх окупованих територій. Досить цікавою прем'єрою є уривок із нової книжки Євгена Положія. В ньому автор змальовує дідівщину в радянській армії, увесь же роман присвячений Маріуполю і має кілька сюжетних ліній, від недавньої історії – ідо сучасної трагедії. За пару тижнів книжка вийде друком у харківському видавництві «Віват».

У розмові з Оленою Олійник відомий польський поет і керівник краківського відділу Спілки польських письменників розповідає без масок і без упередження про свій життєвий та творчий шлях.