Посестри. Часопис №82 / «Питаєш де та коса...»

Питаєш де та коса

Де те звільнення від нудьги

і крихкості

Скільки триватиме все це боже гончарство

 

Спитай у дитини оглушеної

не музикою й не петардою

Дитини що лишила під партою крик

між недогризків і лушпиння

 

У в‘язня спитай, що спить одним оком

а іншим продивлює отвір у стіні безсилля

Замащені правосуддям руки вітчизни колисають смертників –

Косарю – косареве

Сусідське – сусідам, ховаймо голови у пісок і вату

 

Спитай у лисих легких людинок

на підвіконнях лікарень

Між алое та каланхое

Ало, еее...

Апарат абонента переданий родичам у пакетику

 

Не допитуй перукарів і слідчих – вони щось знають

 

Мовчить трава на вітер гострими язичками

Вона і є твій косар