Посестри. Часопис №74 / Нове життя

На Порта Портезе,

На блошиному римському ринку,

Продають старі костьольні вотуми,

Срібні серця і лона, ноги та руки:

Складіть їх усі докупи,

Складіть мене ще раз

Задля нового життя.

Або й для чогось більшого.

 

Вона викупить,

Принесе їх додому,

Вичистить їх, обшиє,

Повісить на стіну:

З-під срібних прикрас

На срібному папері

Я розпочну нове

Писання.

 

Про розірване серце доктора Живаго,

Про руки, відтяті за крадіжку в Ефіопії,

Про ноги дитини з поліомієлітом,

Про животи, розірвані в окопах,

Що смердять за живих,

Коли ще стогнуть

Помираючи біля нас

Солдати.

 

Напишу, напишу

Срібним олівцем

На срібному папері.

 

Може, це вдасться прочитати,

Може, зможу щось виблагати,

І, може, навіть сам в це повірю.

 

Складіть мене ще раз

Із цього сміття.

Зі старої, кривої жерсті,

на блошинім ринку, барахолці

Вашого чоловіка,

Вашого відступника,

Вашого поета

Чи й більше щось до пуття:

Вашу надію

із посинілим лицем.