Посестри. Часопис №103 / Пісня XX. (Із першої книги)

Любо на дозвіллі погуляти.

Вип’ємо, твоє здоров’я, брате!

Не до танців на голодний шлунок, –

Веселить людину добрий трунок.

 

Не поводьтесь гордими панами,

Хай усі рівняються із нами,

Привілей повісьте на жердині –

Біля пана сядь, пахолку, нині!

 

Йде забава нецікаво, в’яло,

Де пильнують, що кому пристало;

І скажу вам: там життя прекрасне,

Де воно в бундючності не згасне.

 

Ви ж, однак, за все, що тут почули,

Келих мій наповнити забули,

А тверезі є хіба піїти?

Бо як є – добра від них не ждіте.

 

Хай по чарі п’є до мене кожний

І покаже, хто на що спроможний;

Говоріть своїм коханим сміло

Все, що вам сказати закортіло.

 

З наймудрішим я не хочу знатись,

Що не вміє добре забавлятись:

Час біжить, ніхто не зна зарані,

Що кого чекає на світанні.

 

Бенкетуй сьогодні й веселися,

Про майбутнє марно не журися,

Бо воно відоме тільки Богу –

Забавляйся, поки маєш змогу.