Посестри. Часопис №72 / «ДИВИСЯ пильніш...»
ДИВИСЯ пильніш
я поїдаю тебе голодними до повсякдення очима
слухай шерхіт асфальтової вулиці зі сніговим дощем
у ній не зітреться між гаражами грецька першопричина
і вивчи на зубок
немає кращої за звичайну людину
що молиться до янгола-боронителя
наша істина
як у Костенко
безбожно дитинна
і мені б хотілося чимдуж
віри в БУДЬ-ЛЯКЕ занотоване слово
а я сам на себе також дивлюся
присоромленого слугу з палицею в невідоме
спотикаючись
навіть не йду
стою
сам--не--свій
покинутий
з вересками про допомогу
перед безоднею січня й лютого
(24.02.22)
перед воєнною тривогою
і бачу перед собою таку ж країну
без опертя
в Руїні (1659—1667 рр.)
скривдженої совісті
нечистотах
паду навколішки
перед гробом юнаків-героїв
теперішніх
колишніх і майбутніх
у темряві кволо шепочу
я вже навіть не говорю
і з сизокрилого холоду Богородиця
простягає понівечену знекровлену руку
хапаюся
невірний
стану хоча б їй підніжком
хоча б комусь
у замерзлому полі
що простяглося під гомінким ЗАВТРАСИНІМ небом
вибуховим
-- -- --
немає сили
немає волі
мене не живить уже жовтозубий Демон
і тріпотить на устах
тільки блюзнірська сповідь
-- -- --
не треба так
сві́те
не роби нас
слабких
сліпою плямою
#поезії #непритомним
