Посестри. Часопис №7 / «Старий поет уже розмовляє лише з померлими...»

Старий поет уже розмовляє лише з померлими
він повний ними по самі вінця
вони юрмляться в його стопах мозку легенях
хочуть скасувати розрослий час жест слово
відчинити двері що захряснулись
п’ятдесят років тому
і крикнути: ні!
але вони лише поправляють капелюхи
мундири сукні макіяж
жебрають біля ніг голої
миті

 

Поет
урна
яма душ
А проте
живуть у ньому й живі
занімілі і балакучі
щасливі й забуті
слюсарі птахи
й ангели

 

Поет вибирає голосні
слабкі могили складів
зітлілі скалки
пророцтва

 

Спершись на ціпок
він поволі складає на землі
слово
одне на багато років
одне для усіх народів
одне щоб промовила
смерть