Посестри. Часопис №69 / Сліди ховаються

Живемо в особливий час, але не прикінці історії: історія ще додасть гостроти – і смаку, і зору, не сумніваймося.  Волочимося за часом, а по нас, може, й слідів не залишиться.

У випуску – поетичні добірки Казимира Вєжинського та Володимира Білика. Поети вкрай різні, але їхній контраст працює на користь: Вєжинський прямий у вислові, витає в семантиці та виражає логічний перебіг емоцій, а Білик штурмує брилу мови, перебудовує власне мовлення, залишаючи слід роботи з мовним матеріалом у кожному знакові.

Доповнює поетичне крило випуску сучасний класик польської поезії Юліан Корнхаузер, і саме слова з його вірша дали назву випуску:

Круки в колах клюють вогонь. Палають
гострі палі. У зими відбиті
руки. Сліди ховаються в кущі. Хлопці
очі колють матерям. Сни з розвіяним  
волоссям висять на огорожі. Сонце кашляє,
немов сухотник. 

Пропонуємо Вашій увазі продовження нарису Александра Фредра про наполеонівську війну та повісті Людмили Таран «Скандал». Про Зиґмунта Гаупта розповідають нам Андрій Павлишин і Роман Малиновський у бесіді «На межі цивілізацій».