Посестри. Часопис №67 / «Сосни пересипаються в пляж, а далі знов...»

Сосни пересипаються в пляж, а далі знов –
на цій тонкій перемичці піску, здається, ти –
дрібний камінець у потоці годинника.
Скільки всього відкладено на потім,
у багажне відділення ніколи.
Хтось ще вишукує дикий янтар вздовж води,
хтось просто пише там слова, і ті, що йдуть позаду,
можуть дописати у вологій в’язі свої.
Ось тут, у шезлонгу, спить перламутрове дитя –
всіхнє і нічиє.