Посестри. Часопис №64 / «Київська прописка, середня освіта...»

Київська прописка, середня освіта.

Загинув під Попасною на початку жовтня.

Соняшникові поля незібрані з літа.

Над ними розкривається золота безодня.

 

Стоятимуть тепер цілу зиму.

Чорнітимуть літерами в газеті,

ловлячи тишу, ледь вловиму,

ніби лисицю в очереті.

 

Птахи над ними завмирають щоразу –

чутливі, як слухові апарати.

Бути соняшником в полях Донбасу –

це знати як жити й за що помирати.

 

Своїм хребтом, металевим тросом,

поєднувати ґрунти і води,

тримаючись за осінній чорнозем

з гіркою відданістю природи.

 

Вітчизно, що вічно втішаєш і просиш,

ниєш в легені стороннім предметом,

лиши мені на майбутнє цю розкіш –

бути соняшником і очеретом.

 

Лиши мені цю убивчу втіху –

стати на вітряному кордоні – 

літерою в недописану книгу,

подихом в холодні долоні.