08.06.2023

Посестри. Часопис №62 / Війни

1

Чую,

як росте моє волосся,

гортаю розповідь в інсті про досконалий лад.

Після мене лишилася слина в пластиковій тарілці,

останній у сезоні показ салютів

і страх утрати нюху: щоб я ніколи не забував,

як пахнуть гроші, адже сховав їх у банці

з-під пива.Хай тхнуть, наченескінченна тотальність.

 

2

Гумка зі смаком перцевої мʼяти і бренду, ліцензії та франшизи,

те, на що я позирав завжди із боку, під мостом, у розквіті.

Я узрівав завмерлий черевик і посмутнілі очі,

вони перебували в чіткій залежності між собою.

Я робив неглибокі подихи, бурмочучи про духовність

у мить, коли це відбувалося просто за дверима,

я тікав у парадокси, монізми та решту розкошів.

Так, я топтав обличчя жінок і дітей.

Таких великих людей, як я, уже більше не буде.

Подивись: «Повна історія цивілізації» (автор – ...).

Там натрапиш навіть на розділ про дно морів.

 

3

Усі пекла та прірви вже тут із нами.

Зійдімо з цільного дерева та ходім на безцільне.

Це добрий матеріал задля історії про човен,

який хоче стати і блимати, несучи груду сміття,

що відкладатиметься довше, ніж наш із тобою фінал

(я маю не увазі не смерть, а зникнення тіла:

під впливом таємничих сил).

Я думаю про любов, про галас і рух, коли вимовляємо

власні назви: Д., П., В., А., І., має тут бути для них

місце, проте вбиваю в пошуковик:«дотик» – і вже

все стає знайомим. Ондеця,котру так і називають.

 

4

У нас нема посуду, в мене викрали чашку.

Ходімо в гожий підвал.

Бридко, що нависаю над вами, як

бойове зіткнення будинків.

У цій країні молока та смерті.

Випробовувати антисенсорну броню чи витримувати рівновагу?

Не можна почути нічого, не можна перемовлятись,

коли тебе колихають ритми давніх поем.

Там, у глибині цієї луки,

закалатає ґаджет,

обтрушуючи завислих учасників учти.

 

5

Один шорсткий неон

указує на тебе,

ніби прагнучи хутко розгадати

твою таємницю:

світ поставив на тебе, довбаний світ.

Хіба існує щось ліпше, ніж можливість бути відходом?

Не знаю відповіді, здираю шкуру.

Будь ласка, лайкни це та не зиркай на купчасті хмари.

Це, може, не найкраще з мого, але

чудово розумію, що платан і пижма.

Копіюючи фрагмент, будь ласка, долучіть цей текст:
Джерело тексту: Суханецький П. Війни // Посестри. Часопис. 2023. № 62

Примітки

    Пов'язані статті

    Loading...