08.06.2023

Посестри. Часопис №62 / Лімерики по-польськи й по-краківськи

Варто повернутися до лімериків, тобто систематизованих п’ятирядкових творів із абсурдним змістом (із римами аабба та коротшими від усіх інших третім і четвертим рядками), жанрова назва яких походить від містечка Лімерик (чи Luimneach). У виданні (і виконанні) Віслави Шимборської лімерики посідають індивідуальні signum, тож їх не можна сплутати з іншими втіленнями цієї капризної форми.

 

Спадщина лімерика уводить у спокусу й ламає табу звичаїв, але дама поезії, зберігаючи сліди скандальності, звертається до ризикованої двозначності надзвичайно делікатно. Наприклад, вона послуговується історичним костюмом, коли її натхненням стають любовні перипетії Моцарта, Шопена, Наполеона. У лімерику про короля Попеля ми знаходимо відсилання до Шекспіра… Виберімо апокрифічний фрагмент свавільної й салонної (у галантному стилі) біографії Моцарта:

Якось Моцарт, що в Празі собі розважався,
з димаря повен сажі набрався.
Факт, що потім за якісь півгодини
він замурзав чотири графині,
від пера життєписців сховався.

Гра інтелекту, розбирання й складання культурних знаків заново, дописування до серйозних висновків дослідників жартівливих доповнень, ексцентрична ерудиція, яка насолоджується непокірними анахронізмами, умовна жорстокість і чорний гумор, як і приправлене абсурдом «ентографічне налаштування», тобто уявні дослідження звичаїв народностей і місцевостей – у мініатюрах Шимборської ці фактори створюють неповторне сплетіння якості. Не можна також проґавити підсилення концепту чи, інакше кажучи, активізації звучання мови, яка викликає захоплення, та гри у відкривання нових гумористичних потужностей польської мови. Додамо, що сама мова є об’єктом гри й непрямо – ігрового аналізу.

 

Лімерик походить із англосакських традицій, що пов’язується також зі специфічним для цієї культури гумором, реалізованим у популярних творах Едварда ЛіраПро англійські лімерики й польські реалізації цієї форми див.: A. Marianowicz, Wstęp [до:] Rudy lunatyk z Marago. Limeryki i rymeliki, zeb. i oprac., A. Marianowicz, Warszawa 1999, s. 6–11. [1]. У Польщі епіграми нонсенсу потрапили на благодатний ґрунт.

 

Форму лімерика практикували Юліан Тувім, Константи Ільдефонс Ґальчинський, Януш Мінкевич («Rymeryki, czyli Limeryki made in Poland») та Мацей Сломчинський («Limeryki plugawe»), переносячи на ґрунт польської культури різні типи вірша абсурду. З англійської мови тексти прекрасно перекладали Анджей Новицький та Антоній Мар’янович. У цьому напрямі надихають досягнення Станіслава Баранчака – передавача й законодавця нових (створених) жанрів епіграми. До переліку майстрів лімерика потрібно додати Януша Шубера («Emeryk u wód», 2012) та Міхала Русінка («Limeryki», 2006).

 

Віслава Шимборська, як це вже було сказано, створила власний стиль ігрової поезії й зосередила навколо себе віртуозів лімерика. Тут складно говорити про конкуренцію, бо учасники літературної гри писали жартівливі мініатюри, адресовані одне одному навзаєм.

 

«Римованки для великих дітей» збирають під однією обкладинкою епіграми, укладені в цикли. Цікавою є саме така композиція, зібрана з творів, які варіативно розвиваються відповідно до певного прийнятого зразка. Так само й у випадку лімерика. Звертаючись до географічних і культурних реалій, поетка імітує польською мовою то звучання китайської (як у бравурному лімерику про Мао Цзедуна), то видобуває на перший план небезпечні розваги народностей (локальний колорит умовний, гуральський фольклор – пародійований). Поетка бавиться самими класифікаціями, називаючи цикли «Z limeryków hińskich, ... podchalańskich, ... wyspiarskich» («З китайських лімериків, … підхальських, … острівних» (у цьому видові творів у римованій позиції уміщується назва острова), і, нарешті, континентальних лімериків. Літературна розвага не вщухає – «Лімерики (вибачте за визначення) лозаннські» є, як сказали б математики, одночленом. 

 

«Біографомани» й «географомани» Станіслава Баранчака визнають першість Шимборської в ніби-жанрах поетичних мініатюр8 J. Baluch, Jak układać limeryki?.., s. 21–22.[2]. Зразок перейнято з давньої пісні, прислів’я чи рекламного слогана. Навіть меню в ресторані може бути джерелом натхнення. У коротких передмовах до окремих циклів поетка подає правила (якою є верифікаційна схема, якими – тематичні критерії), розповідає про те, як за допомогою друзів з’явилися нові жартівливі поетичні твори.

 

Жартівлива ідея має також вимір гри в нові жанри: відомі взірці відкидаються, натомість Шимборська «стає на бік динамічних поетик»K. Kardyni-Pelikánová, Wisławy Szymborskiej igraszki z genologią (problematyka kwalifikacji gatunkowej utworów polskiej noblistki) [у:] Wisława Szymborska. Tradice – současnost – recepce, red. M. Balowski, J. Raclavská, Ostrava 2004, s. 102.[3] чи об’єктів генології, які потрібно знайти й продемонструвати. Окремим випадком є «podsłuchańce» («підслуханці») – виведені у стилі Мирона Бялошевського записи щоденного мовлення, тобто спонтанної польської без наміру літературного прикрашання.

 

Читаючи підслуханці й забувши на мить про мовний комізм, варто подумати про те, скільки глупства (поруч із малими відкриттями) може вмістити щоденна балаканина. Хроніка історії бездумності зустрічається тут із соціологічним портретом мови вулиці. Варто зауважити, що в скомпонованій із гумором і польотом збірці «Римованки для великих дітей» джерелом розваги й пародії було охоплено перелік осіб, які традиційно з’являються у наукових трактатах. Ось приклад пояснень: «Ґомулка Владислав, вартовий режиму»; «Курортник із Майорки, запитання за 50 злотих, плюс 3 квитки на концерт»; «Мрожек Славомир, не присутній у цій книжці, а шкода»; «Шимборська Віслава, письменниця, складний випадок».

 

Тепер варто надати місце для цитат, бо ж читач відразу упізнає принципи гри в окремих циклах. Почнімо з «москаликів»: пародії та парафрази чотиривірша Райнольда Суходольського Віслава Шимборська наділила стилізованою старопольською назвою «Rymowana rozprawa o wyższości Sarmatów nad inszymi nacjami...» («Римований трактат про вищість сарматів над іншими націями»). У першотворі, тобто вірші Райнольда Суходольського, йшлося про москалів. Прихильник слов’янського братерства, який уперто стоїть на своїй думці, у творі Суходольського мав бути застрелений поблизу костелу кармелітів[4]. Одним із варіантів «москаликів» Шимборської є, наприклад, такий: 

Той, хто твердить: “Італійці 
є народом працьовитим”, – 
ризикує впасти в бійці 
при каплиці святій ЗітіKto chcę wmawiać nam, że Włosi to narodek pracowity, ten się sam o krwotok prosi pod kaplicą świętej Zyty. [4].

Наступним оригінальним жанром є «кращики» (lepieje):«Lepiej mieć życiorys brzydki, niż tutejsze jadać frytki» («Краще вже мать біографію «фе», ніж їсти тут картопляне пюре»). Це, як бачимо, досить переконлива форма, що образно показує небезпеку сфери громадського харчування.

 

Не менш цікавими виявилися й «відгорілки» (odwódki)«Odwódki» утворилися від поєднання двох перших слів відомої польської приказки «Od wódki rozum krótki». На першому місці вказується будь-який алкогольний напій, далі – наслідки від його вживання. В українській культурній традиції знайдемо схожі приказки: «Від горілки й від пиття нема ні хати, ні життя», «Від горілки нема ні хати, ні жінки» – прим. перекладача. [5]: «Od whisky iloraz niski» («Від віски як на те – IQ низьке»). Наступний жанровий різновид – «альтруїтки» (altruitki) – походить із пеерелівського гасла «Oszczędzając pracę żony / jedz gotowe makarony» («Бережи дружини час – / їж локшину готову в нас»). Серед «альтруїток» Віслави Шимборської знайдемо, наприклад, таку: «Nie męcz aptek i lekarza / sam znajdź drogę do cmentarza» («Лікарів не діставай / сам до могили шлях шукай»).

 

Звичайно, словесна гра тут відходить від сатиричного «насмішництва», бо передовсім береться до уваги ефект абсурду, але в циклах із «Римованок для дорослих дітей» ми впізнаємо польську ксенофобію, брак толерантності, мегаломанію (брак поваги, запевне й ненависть, яка може розгортатися в довільному напрямі), сліди пеерелівської токсичної дійсності, дурнувату поштивість реклам (колишніх і нових), навіть відблиск ганебних звичаїв нової еліти.

 

Великою прикрасою аналізованих поетичних жартів є їхня циклічність і варіативність, тому що кожне чергове перетворення, яке додається до серії, уміщує нові словесні винаходи, викликає захоплення вишуканістю (зафіксованої) імпровізації. Прочитання дає зрозуміти, що, попри накинуті літературним жанром обмеження, можна багато чого здобути, перетворюючи вихідний задум. Заголовок Шимборської асоціюється з віршем «Дітям», уміщеним у вступі «Казок» Ігнація Красицького, у якому, ніби рефрен, повторюється фраза: «Казки вам несу я, послухайте, діти». І в цьому випадку діти повинні бути дорослими. Словесні розваги Віслави Шимборської не звільняють від критичного мислення, а це, зі свого боку, відсилає до канону її поетичної творчості.

 

 

 

 

Копіюючи фрагмент, будь ласка, долучіть цей текст:
Джерело тексту: Ліґенза В. Лімерики по-польськи й по-краківськи // Посестри. Часопис. 2023. № 62

Примітки

    Loading...