Посестри. Часопис №61 / Чатир-Даг

I

Біжить шоссе. Прозорим фіолетом
Закам’янілі хвилі дальніх гір
Укрили паділ, де шумить Салгір
І спить село з похилим мінаретом.

 

Черешні над камінним парапетом,
У білій куряві заїжджий двір
А в небі, переймаючи простір,
Піднісся Чатир-Даг двійним наметом.

 

Безсилі перед ним падуть горби
На ржаві буки, на густі граби
Наліг він полониною німою,

 

І тільки вітер та ставний вівчар
Обходять там побожною ходою
Богам висот поставлений вівтар.

 

5. 09. 1926

 

II

Богам висот – перелетам-громам,
Землі родючої живущим сокам,
Безмовним хмарам, гомінким потокам
І легкокрилим в небі шулякам –

 

Ти, Еклезі, наш найсвятіший храм!
Під сонцем Криму, під сліпучим оком
П’янке вино біжить жертовним током
І від багать синіє фіміам.

 

Тут на тобі степів холодний подих,
Побившися, лягає в синіх водах,
Щоб голий камінь запліднитись міг.

 

І перекатів велетенські брами
Здіймаються, немов щедроти ріг,
І в діл рясними сиплються дарами.

 

5 – 6.09.1926