Посестри. Часопис №58 / бутель
у прихистку тихім
підвальної ніші
жив бутель боклатий
найбільший
цар бутлів планети
сулію
лоза обплела мов ті змії
в півтемряві втіхи
сонливому блиску
бога скляного довірся
а пам’ять словам
доливала надії
на здорове
і довге
життя
аби знову
щорік наповнявся
у щедрі дні літа
заповідалося на соковите
рубіново-рясно
ігристо і чисто
ах
як винно запах
невинне бажання
химерного сусла
одвічних секретів
чекання і зміни
а час плинний
сам себе міряв
м’яким булькотінням
як мовиться – дріжджі працюють
а чиста вода
у трубці зі скла вибагливо вигнутого
рахувала хвилини та дні
до дегустації
фільтрування
розливання
коркування
етикеток не наклеювання
бо до наступного літа
лишалися тільки споминання
і може ніколи не було кращої міри часу
десь там чемне цокання
дельбанів палласів
схиляло до пунктуальності
у справах які губилися
в забутті великого міста
тут бо час був інший
у ритмі
який не завести
життя тут тривало стало
і смак в нього був солодкий
може трохи винніший
і сонце йому мірило
