Посестри. Часопис №46 / «Кожна звістка про смерть...»

Кожна звістка про смерть, 

зламану долю, 

зруйнований дім 

– наче дірка у тілі, 

швидко закрита металевою латкою. 

Скоро на ньому не залишиться 

живого місця. 

 

Залізний дроворуб. 

пекельний андроїд, 

досконала машина. 

Міцна оболонка, наповнена болем і люттю. 

Немає у світі страшнішої зброї, 

потужнішого механізму. 

Немає небезпечнішого 

cупротивника. 

 

Тихо, серце моє, 

заткнися, 

завмри, 

зараз не час.