Посестри. Часопис №44 / «Урочистим є спадання завіси...»

Сорок четвертий номер у зв'язку з річницями акцентований на двох знаних постатях із-поміж провідних авторок польської сучасної класики.

1 лютого в річницю смерті згадуємо Віславу Шимборську, поетку-нобеліантку, патронку цього року від польського Міністерства культури. З цієї нагоди публікуємо кілька її знаних віршів у перекладі Наталії Сидяченко, зокрема зворушливий текст про кота в порожньому помешканні. Цей текст належить до шедеврів, але сама Шимборська його не любила, адже він був написаний після звістки про смерть її життєвого партнера та давнього друга Корнеля Філіповича. Щоб доповнити блок, присвячений Шимборській, публікуємо розділ літературно-критичної праці про неї авторства Войцеха Лігензи.

Також на початку лютого народилася Анна Свірщинська, поетка, перекладачка й авторка книжок для дітей. Травматичний досвід Другої світової війни, зокрема участі у Варшавському повстанні, накладається на наше сприйняття нинішньої війни і звучить особливо проникливо:

П’ятнадцятирічний,

він був найкращим учнем з польської.

Біг із пістолетом

на ворога.

 

Побачив очі людини,

повинен був стрельнути в ці очі.

Завагався.

Тепер лежить на бруківці.

 

Не навчили його

на уроках польської

стріляти в очі людини.

Тема війни, тепер уже сучасної, триває в продовженні новели Євгена Положія «Життя і смерть Сергія Кабана» із роману «Іловайськ». Драматична історія на доокументальній основі, в реальність якої тяжко повірити, але реальність нині перевершує будь-яку фантасмагорію. Поранений український прикордонник лежить у провінційній лікарні Донеччини, коли до містечка входять сепаратисти. Єдине, що лишається, – переховуватися просто на території лікарні, де не знайти його можуть тільки в морзі. Під халабудою з трупів протагоніст проводить кілька тижнів, одужує і потай пробирається до своїх.

Поетичний блок із українського боку представлений творчістю українсько-ізраїльського автора Олександра Авербуха, якиий теж намагається осмислити неосмисленний досвід війни, назвати, хто ж вона така:

уквітчана смертю

 з тремтячою головою йде

стара  гербарій-війна

 

стара й мертва  брязкальце-війна

рачки повзе лахмітниця-війна 

Наталія Бельченко у рецензії зауважує, що поезія Авербуха це «той випадок, коли схиляння перед померлими межує з якоюсь середньовічною пристрастю».

Поетичний акцент номера посилений відеорозмовою з поетом, перекладачем та видавцем Міреком Бондарем і репортажем із події в Кракові, де відбулася презентація українських перекладів трьох польських поетів, книжки яких побачили світ воєнного 2022 року у видавництві «Крок»: йдеться про Романа Хонета, Пьотра Лямпрехта в перекладах Юрія Завадського та Мілоша Бєджицького в перекладі Володимира Дячуна. 

І важлива інформація в номері, що стосується українських авторів і перекладачів: Інститут Літератури оголошує наступний набір на мистецькі резиденції, детальніше умови конкурсу читайте в матеріалі.