Посестри. Часопис №43 / Псалом свят-вечора
1
Хвала Тобі, що скрізь єси над нами,
Що дав нам, Отче, землю вільну й голу;
Не обрамовану незборними морями,
І не обтяжену величчям гір навколо,
Як грудь Твоя, відкриту перед нами...
2
Отож, на просторі арени тої
Немає місця ворогам, а тільки
Мужам безпечним, та ще тим, що зброї
Собі шукають знехотя до спілки,
Мечів, подібних до зорі ясної.
3
І ще за се хвала Тобі, наш Боже,
Що чоловік од лаврів не сп’яніє,
Що лоскіт вітру лагідний не може
Його розніжити намарно – і розвіє
На цвіть метеликів кохання гоже!
4
Він зверне свої позирки уклінні
До Тебе, що ввійшов до нас крізь стайню,
І в гробі жолоба лежав у сіні,
Та вже коли грав ролю незвичайну,
Як цілий світ лежав у гробі в сіні.
5
Хвала Тобі, хвала, незмірний Отче,
Що дав єси мені на Польщу право,
Все-праведний – так чом ти маєш конче
Ділити світ на світло-тінь лукаво,
Роз-чаром чар роздвоєний пророче.
6
І милість Ти закреслюєш промінням,
Уділом хаосу-народів мимоволі,
Як море те минув своїм велінням,
Гір не поставив на важницю долі,
А найпідлішим бавишся створінням.
7
До Тебе, Отче-Вітчиме, в зусиллі
Підношуся з убозтвом нашим славним,
З надією, що крила восьмикрилі
Щодень пройма, і у плащі державнім,
І в болях, що їх ледве в силі.
8
Хвала за ту Державу, муку нашу,
За страдницькі вінки над головами,
За благородства вихлюпану чашу,
За люд, що терпить муки сі віками, –
І за відкриті... в безконечність брами!