Посестри. Часопис №42 / Материк

Скільки води витекло через отвір,

котрий називається пам’яттю?

Спи моя крихітко, спи...

Амбітно розглядати великий атлас світу, змінити на малий,

взяти ще менший, вагатися, чи перейти на інший бік вулиці.

Спи моя крихітко, спи...

Чому ви мовчали про це? Про звуження простору, про хаос уяви.

Де глобус ваших обіймів? Де маріанські западини відчаю?

Спи моя крихітко, спи...

Підіймається материк материнства з прадавнього океану,

це перша земля, і вона ж остання.

Рожевий рот плачу і погляд радості.

Спи моя крихітко, спи...