Посестри. Часопис №100 / «вночі пливуть дерева нетутешні...»

вночі пливуть дерева нетутешні

чарівні як на згині липня тижні

і розмовляють вишні та черешні

ледь чутно про події дивовижні

 

і дівчинка чиє волосся чорне

а дихання нестримне і гаряче

ногами стисне дикістю огорне

неначе місяць вибухнув неначе

усі птахи зірвалися раптово

і крилами відштовхують повітря

щоб яблуком на землю впало слово

щоб ноти затремтіли на пюпітрі

вночі пливуть трамваї і машини

метелики – і все перед очима

вночі пелюстки моляться на шию

цілунками котрими тебе вкрию...

 

нехай шумлять свої і протилежні

нехай бентежать стишені та ніжні

і щось говорять вишні вишні вишні

і щось відповідають їм черешні