Посестри. Часопис №40 / Розправивши крила
Бути самими собою, такими, як собі намріяли, наскільки вистачило розуму, чуття та сил, наскільки зборолися лінощі та суперечності – кожній людині, як і кожному народові, довелося прожити цей злам заради того, щоби залишитися жити. У час різдвяних свят, напередодні зміни порядкового номера року, ми представляємо добірку публікацій, що підсумовують роботу Інституту літератури та його партнерів. «Настане для кожного час звітування», – говорить Ян Кохановський в одній зі своїх пісень.
Книжка Яна Кохановського в перекладі українською мовою Петра Тимочка вже вийшла друком в Україні. Це найповніше видання батька польської літератури – у подарунок українським читачам. Про значення доробку Яна Кохановського годі й говорити. Цю особливу роль підкреслює перекладач у передмові до книжки, яку ми подаємо Вашій увазі в номері. Голос перекладача особливо важливий: як людини, яка все життя присвятила роботі над перекладами світової класики, не зважаючи на почасти непрості умови, в яких довелося йому опинятися. В якості української відповіді на тривожні соціальні настрої пісень Яна Кохановського ми додаємо текст Івана Мазепи – його відому думу, в якій гетьман говорить, наче наш сучасник. І з гордістю ми можемо відповісти Іванові Степановичу, що нам вдається повернути хід історії на нашу користь.
Підбиваємо підсумки видавничого ринку: у нарисі Філіпа Матвейчука про українську літературу в Польщі, яка вийшла в перекладах польською мовою, зроблений важливий зріз взаємного літературного обміну на найвищій хвилі інтересу до посестринської культури.
Інше велике відкриття для українського читача – видання першого тому «Української трилогії» Юзефа Лободовського «Очерети» в перекладі Андрія Бондаря. Про значення твору говорять авторки передмови: «Живі історичні реалії пульсують у романі про малого поляка з Єйська, а розчинені в ньому автобіографічні мотиви виповнюють цю історію щирими емоціями. Лободовський у своєму романному циклі використав спогади дитинства, аби змалювати колоритний світ козаків, вірмен, українців, поляків, євреїв, православних і католиків, які живуть разом на тлі прекрасної природи Кубані – лиманів, степів і очеретів».
22 січня минає 145 років із дня народження Болеслава Лесьмяна. Згадуємо неймовірний доробок цього поета завдяки перекладам Наталії Бельченко. Наступного року виповнюється 100 років зі дня народження Віслави Шимборської – і розпочинаємо мову про поетку статтею Наталії Бельченко, яка провела дослідження в архівах, мала можливість наблизитися до її письма не лише в читанні текстів, але й торкаючись тих самих стін і меблів, які прислужилися видатній поетесі та лавреатці Нобелівської премії.
«Прийде час, незвичайні розправивши крила», – промовляє Ян Кохановський, і входимо в черговий, але такий особливий, рік. Нехай це буде рік перемог: на них чекають не лише українці, яким довелося взяти зброю до рук, але й поляки, яким так непросто віднайти ключ до єдності та впевненості в майбутньому.