Посестри. Часопис №4 / Вербна неділя

ВЕРБНА НЕДІЛЯ

 

мертві вогні над живими річками
пси що гризуться так – аж калічать!
злість що стає твердою мов камінь
злість яка тисне і злість яка личить

 

що там віщують дерева ранкові?
що там шепочуть похилені віти?
інколи краще битись до крові
аніж прощати або терпіти

 

ті що чавили і ті що казали
як говорити і що говорити
завжди ховалися в темні портали
і заповзали щурами під плити

 

чуєш на місяць виють гієни 
чуєш від вітру скриплять риштування –
коли герої сходять зі сцени
щоб осягнути силу мовчання?

 

як розказати чітко і чесно
як пронести крізь усю холоднечу –
пекло земне ніби царство небесне
тиху відвагу і внутрішню втечу

 

пий свої трунки гризи свої лікті
погляд важкий у підбитого звіра
є хтось приречений в цьому порідді
саме на ньому тримається віра

 

віра яка проростає з бадилля
з темних дворів з привокзальних буфетів
віра яка виникає з безсилля
і божевілля мертвих поетів

 

де твоя правда де твої вміння?
мов потрапляєш у пастку зникому
а поміж тим проростає коріння
й перші птахи повернулись додому

 

ніби все просто ніби все вчасно –
ось вам парковка ось вам криниця…
сійся родися країно прекрасна
сійся родися 
сійся родися