Посестри. Часопис №4 / Олія

ОЛІЯ

 

Поплямлений олією, обтрушуюся. Пасма

спершу теж усіх дивували. О,

казали, у неї пасма! Або: Посивіла!

 

Віднаходження себе в часі часами

стає для нас обтяжливим. Що я їв

першого дня війни, горошок із майонезом?

 

(В цю мить вітаю Дарека

Сосніцького, не можу собі в цьому

відмовити, і Дарека Бяласа, який там без грошей

 

у Берліні, під час війни.) Вийти по горошок

не входить до переліку варіантів, коли Жаклін

дю Пре, дружина Єврея

 

з великої літери, Баренбойма, коли вона власне

останній раз ушпарить смичком, хоч робить це назагал

багато разів підряд; відколи маю цю платівку,

 

час від часу вмикаю її і завжди

це якраз той її найостанніший раз. Війна

також тільки щоразу повторюється, являє собою

 

одне і те саме, те саме

знову вбиває у людях людяність.

Олія це, кажуть привиди, просто це олія.

 

                                           Краків, 20.03.03