Посестри. Часопис №4 / Нова квартира. День восьмий

НОВА КВАРТИРА. ДЕНЬ ВОСЬМИЙ

 

Від екскурсії до Аушвіца

двадцять сім років тому

мене врятував грип,

а може, це мама

переконала мене, що я хворий,

щоби вберегти від злого,

адже зло там сидить,

і нікуди не дінешся; цього разу

я вирішив уже сам:

раз деяких пережиттів

мені вдалося уникнути

протягом сорока років, то, може,

вони мені не судилися;

нехай це зло собі там сидить,

нехай Міхал його подивиться,

нехай туди їде з Опарок

і нехай там подивиться.

Я тут хотів працювати,

сидіти за комп’ютером,

відпочивати від людей,

ні з ким не розмовляти,

але подзвонив Завісляк,

розбудив мене з самого ранку

настільки дурним дзвінком, що

врешті-решт до мене дійшла

сумна істина: справді,

йому могло здаватися,

що Альберт — це хлопець Олімпії,

повністю нашпигований

якимсь лайном, майже

одночасно з цією думкою

на мене напав пронос

і я півдня просидів у нужнику

з одами: до цибулі,

до одягу, до лінощів,

до голої баби.

А Міхал побував в Аушвіці

і все мені розповість,

коли нарешті сюди повернеться,

і ми будемо лежати

під ковдрою зовсім голі,

я — як жертва,

він — як мій Архангел.

 

                         Варшава, 05.02.2008