Посестри. Часопис №4 / Нова квартира. День десятий

НОВА КВАРТИРА. ДЕНЬ ДЕСЯТИЙ

 

Що за собача доля! сраний Аушвіц забрав у мене хлопця;

він повернувся звідти викінчений, постарілий, ще більше

сварливий, ніж завжди. Тепер він весь час або спить, або плаче,

а якщо ми й сміємось, то з того, що він врешті-решт стане

екскурсоводом по табору, і відвідувачі будуть казати: стань до

Плаксидла, це отой, який плаче в газових камерах. Ми знімемо

за смішні гроші квартиру в Освенцімі, і я буду ходити на

горілку до Ярека Гурніцького, який там живе в будинку

якогось гітлерівця. Зрештою, тут, де я тепер сиджу, теж, певно,

сидів якийсь гітлерівець, а потім якийсь "тайняк", і так далі.

З цієї нагоди слухаю вальс "Мефістофель", як не крути, а старий

Горовіц тут від усіх на голову вищий. Старий український єврей,

і хто б міг подумати, що я почну думати про людей у категоріях

раси й породи, як про котів, вчора ми із Сергієм дійшли висновку,

що все-таки тільки кіт —те, що треба, пес смердить, у нашої сусідки

страшенно смердючий пес, а надто після дощу, їй досить проїхатися

з ним у ліфті — і по всьому під’їзду висить той його псячий дух,

а сьогодні якраз дощить, небо таке, як Міхал, краплі стікають

по шибці, як слина, от тобі й на, хто ще хотів би нас обплювати?

 

                                                                                    Варшава, 07.02.2008