Посестри. Часопис №39 / Київські люмінесцентні собаки
Адамові Лешкевичу
на вечірніх київських вулицях
без електрики
видно людей
поки видно їхніх собак
поки хаскі простує в нашийникові
який полискує мов новорічна гірлянда
поки ретривер іде
у переливчастій пелерині
міркуючи що він поет із «…Трактату» Чеслава Мілоша
поки пані допотопним телефоном підсвічує дорогу
для чихуахуа
крихітної наче заряд на його батареї
добрі пси
напинають повіддя
знеструмлених вулиць
тягнучи за собою господарів і перших зустрічних
затихлі крамниці й кавʼярні
облетілі крони світлофорів та квітники
аптеки спорожнілі наче блістери у сезон застуд
– Прометею! Прометею! –
викрикує дівчина з дредами
поки її джек-расел помчав шукати
припасену кістку світла
Прометею…
Прометею…
он воно виявляється хто розпорпав
сьогоднішній місяць над Києвом
