Посестри. Часопис №38 / Надалі говориш із собою

Вірш Барбари Кліцької підштовхнув нас до роздумів, водночас забарвивши ввесь випуск:          «…Ти надалі говориш із собою, немов не знаєш, що цвітіння більше не вклоняється тобі, але ти йому вклоняєшся двічі, бо ти іще хотіла б стати на лінію старту, іскро, але – настав час сказати – світ не зникає, коли ти відвертаєш голову, найправдоподібніше прямо тобі в уста вистрілює променистою лінією…»

У випуску ми репрезентуємо добірки віршів – Барбари Кліцької у перекладі Ростислава Кузика та Галини Крук, – а через їхню філософічність поволі занурюємося в подробиці поетичного мистецтва разом із дослідником Данилом Ільницьким. Відтак додаємо сонети Богдана-Ігоря Антонича.

Маємо за особливу радість представити фотозвіт із події «Українці та поляки перед обличчям війни», яка мала місце в Національному інституті культури і сільської спадщини в Варшаві. Фіналісти конкурсу документальної прози, (два наступні нагороджені есеї ми публікуємо на шпальтах нашого часопису), під час цієї події отримали нагороди й привітання від керівництва Інституту Літератури.