Посестри. Часопис №34 / один

з нас вигнано собак,

щоби ми стали підлішими, тихшими. ніколи

не застиг лак випрошеної ночі, вітер

бензодіазепіновий, надалі шепочеться:

вдалося тобі життя? закінчення року

як знамення цифри 1 випалене

на снігу, що множиться

ширше, глибше. і жаль,

зітхання – серед багатьох богів

не зустрівся тобі хоч один,

який би помер, лежачи

і не говорячи нічого.

нічого не промовив? – спитаєш.

 

ні. нічого.

помирав шелестячи

 

з книжки «тихі собаки», 2017 рік