Посестри. Часопис №33 / Сонет VІ із циклу «Мара»

Мене ж не знає там побожність – лиш утеча

із краю пальм і бомб у дальні мирні зими,

яким безпека личить. Із балкона зримі

фронти хмарин, білястим вибухом обпечені.

 

Партійні сутички стають матеріалом,

який поет одухотворює славетний:

набазграв текстик, натискавши спритно Enter.

Віват!.. Мені ж вві сні страхів зосталось мало:

 

гвинтівку маю та бананами гендлюю.

Легенький доторк. Обертаюсь – кармелітка:

«День, – каже, – ласки до тварин. Ти забезпечений

 

такою милістю?..» Оце сердечні люди!

А я – мов мийник у якійсь пивничці... Бридко...

Крізь мури – душ, навушник надто вже хайтечний.