Посестри. Часопис №165 / Три серпневі елегії. ІІ

в серпневій поночі – удвох

що й тьма заквітла

змітали порох як горох

небесні мітли

 

цикади збилися в оркестр

в ґрунтах померхлих

рибалка був і темний пес

живі і мертві

 

цвів вдалині маяк чужий

й тримавсь за барки

рибалка рибу сторожив

а пес – рибалку

 

в серпневій поночі – в імлі

– тремтливий лікоть –

зникає: серпень із землі

із теплим літом

 

все повертається в свої

незримі схови

річки – потічки – ручаї

й рябі корови

 

прозорі яблука й сливки

й тінь винограду

джмелі – басисті старики

та спів цикади

 

ще дозрівають маяки

ще пес рибалчин

рибин прозорі косяки

і снить, і бачить

 

змиває хвиля літо й нас

і смужку крейди

гудить джмеля прощальний бас

й цикадні флейти