Посестри. Часопис №29 / Український літературний Нобель. На крок ближче

Дива не сталося, хоча цього разу українці були, здавалося б, за крок до нього. Нобелівська премія з літератури 2022 року вкотре не стала українським здобутком. Нагороду отримала французька письменниця Анні Ерно – у версії Нобелівського комітету «за сміливість і клінічну гостроту, з якою вона розкриває коріння, відчуження і колективні обмеження особистої пам'яті».

Українські літературознавці вже встигли пожартувати про те, що український письменник і музикант Сергій Жадан, кандидатуру якого до нагороди номінувала Польська академія наук, обійшовся без премії, аби не спровокувати ядерної війни. І доля гіркої іронії у цьому є – уперше на Нобелівську премію номіновано письменника країни, яку в реальному часі атакує сусідня імперія.

«Його голос як поета вже багато років має особливе значення для українців.Це має людський та етичний вимір, а також геополітичний», – йшлося у документі Комітету літературознавчих наук Польської академії наук, до якого не дослухався Нобелівський комітет.

То що ж таке Нобель у літературному світі, і чому Україна спрагла його ось уже стільки десятиліть поспіль? Спробуємо розібратися.

Що це за премія?

Щороку на початку жовтня, у дні, коли оголошують переможців усесвітньо відомої Нобелівської премії, спостерігаємо неабияке пожвавлення в наукових колах, приправлене щирими сподіваннями і прогнозами, хто ж цього року таки отримає омріяні нагороди.

Починаючи із 1901 року, через п'ять років після смерті шведського бізнесмена, винахідника динаміту і мецената Альфреда Бернарда Нобеля, премію його імені щорічно вручають за найвидатніші наукові відкриття, революційні винаходи, літературні твори, а також значний внесок у культуру, розвиток суспільства і сприяння мирним процесам у світі.

Переможців щороку нагороджує Фундації Нобеля. Ця приватна організція була створена 29 червня 1900 року для адміністрування Нобелівських премій і керування фінансами.

З 1905 року за присудження Нобелівської премії миру відповідає Норвезький нобелівський комітет, Шведська королівська академія наук оголошує лауреатів із хімії та фізики, Шведська академія - з літератури, а Нобелівська асамблея Каролінського інституту – з медицини. Економічна премія пам’яті Альфреда Нобеля, що її присуджують із 1969 року, вручається з ініціативи Банку Швеції.

Заохочення

Для фінансування премії власного імені Альфред Нобель заповів усю свою спадщину. Гроші, зароблені за рік його активами, щороку ділять поміж людьми, яким вдалося зробити найбільший внесок у розвиток людства. Як правило, сума становить10 мільйонів шведських крон або майже $878 000.

Переможець отримує також одну із найпочесніших світових відзнак – золоту нобелівську медаль, виготовлену із 18-каратного сплаву золота і срібла з покриттям із 24-каратного золота. Такі медалі карбують винятково шведський та норвезький монетні двори.

На аверсі нагороди зображено портрет Альфреда Нобеля, а на реверсі – античну сцену. Медаль із літератури зображує чоловіка біля лаврового куща і музи й має напис «Inventas vitam juvat excoluisse per artes» – «Винахід робить життя кращим, а мистецтво - прекраснішим».

Грошове заохочення разом із дипломом та медаллю кожен нобелівський лауреат отримує 10 грудня, у день смерті Нобеля.

Український слід

Попри те, що серед лауреатів Нобелівської премії українців за громадянством досі не було і цю прогалину нам іще треба заповнювати, людей, які мають українське походження, народилися, навчалися або якось дотичні до нашої держави, із «Нобелем» чимало.

Приміром, шестеро майбутніх Нобелівських лауреатів народилися на території сучасної України, ще троє – на українській етнічній території. Серед найвідоміших – мікробіолог, ембріолог та імунолог Ілля Мечников, який походив із Харківщини й зазнав переслідувань через проукраїнські настрої.

Що стосується літературного «Нобеля», 1966 року премію було присуджено Шмуелю Йосифу Халеві Аґнону, який походив із Тернопільщини.

Білоруська письменниця Світлана Алексієвич, яка народилась у Станіславі (нині Івано-Франківськ), стала лауреаткою 2015 року. Її було нагороджено «за поліфонічні тексти, що є монументом страждання і хоробрості в наш час».

Польська письменниця українського походження Ольга Токарчук отримала Нобелівську премію з літератури 2018 року з формулюванням «за наративну уяву, яка з енциклопедичною пристрастю представляє перехід меж як форму життя».

Літературний Нобель

До слова, Нобелівська премія з літератури є найпрестижнішою у світі міжнародною премією в галузі, її вручають із 1901 року. Згідно із баченням Альфреда Нобеля, лауреат має бути автором «найвидатнішої роботи в напрямку ідеалізму».

З часу заснування премії професійне журі брало до уваги тексти, створені за рік перед нагородженням. Утім, пізніше цю норму скасували, щоб була змога вшанувати авторів, значення творів яких переосмислили і визнали нещодавно.

У складі Шведської академії, яка присуджує літературну Нобелівську премію, вісімнадцятеро шведських письменників, істориків і вчених. Вони голосують у жовтні, традиційно вписуючи ім’я номінанта на картці, що її вручають секретареві. Нобелівського лауреата обирають абсолютною більшістю. Якщо ж її немає, голосування проводять повторно.

Як і в решті номінацій, існує абсолютна заборона суддям обговорювати свої рішення і голосування упродовж 50 років. Нобелівський статут також унеможливлює оприлюднення імен лауреатів із короткого списку.

Звісно, дуже часто імена номінантів просочуються в пресу. Коефіцієнти на ймовірних літературних нобелівських лауреатів традиційно пропонують і європейські букмекери.

Наші номінанти

Україна має чимало достойників на присудження Нобелівської премії з літератури й чимало номінантів, яких нагорода оминула. Серед них – Іван Франко (1916 рік). Його висунув до нагороди професор, доктор філософії з Відня Йосип Застирець. Маємо дві офіційні причини, чому «великого Провідника свого народу, міжнародного генія», «справді найвизначнішого письменника сучасної Європи» так і не було нагороджено. Найімовірніше – лист із Відня надійшов надто пізно, уже тоді, коли список претендентів був сформований. Друга вагома причина – смерть номінанта.

Схожа доля спіткала й Івана Багряного. Ініціативу про нагородження письменника розпочала філія Об'єднання демократичної української молоді (ОДУМ) в Чикаго, але змушена була скасувати через смерть письменника.

Загалом же між номінантів у різні роки були Павло Тичина, Микола Бажан, Улас Самчук, Олесь Гончар, Борис Олійник, Ігор Калинець, Ліна Костенко. Цей список може бути уточнений і доповнений згодом, оскільки, як ми знаємо, інформація про відбір лауреатів стає публічною лише через пів століття.

Існує також версія про те, що на отримання премії з літератури у 1985 році нобелівський лауреат Генріх Белль висунув кандидатуру українського поета Василя Стуса. Начебто її не було розглянуто через його смерть. Утім, журналіст і дослідник Вахтанг Кіпіані ставить під сумнів цю версію. Він аргументовано натякає на бездіяльність Міжнародного комітету, створеного у Торонто наприкінці 1984 року, який зробив занадто мало для того, щоби поет став нобеліантом. У 1985-му Василь Стус загинув у таборі для політв'язнів.

Премія-2022

Маємо чимало версій, чому жодної Нобелівської премії з літератури українським письменникам так і не було присуджено. Хтось наголошує на недостатній роботі наших дипломатів і політиків, іще хтось – на необхідності підвищити рівень європейськості нашої літератури. Говорять про потребу перекладати українські твори англійською, шведською й усіма можливими мовами, про співпрацю з престижними західноєвропейськими видавництвами, авторитетними літературознавцями й критиками.

Про це мовить і дослідниця Богдана Романцова. Попри те, що твори Сергія Жадана перекладені 16-ма мовами, зокрема польською, цього усе ще недостатньо. Ще одна ймовірна причина, чому письменник 2022 року так і не отримав звання Нобелівського лауреата з літератури, є доволі молодий вік для своєї номінації – 48 років.

Критик і письменник Микола Рябчук якось дав свою відповідь щодо нобелівських невдач України: «Є на це об’єктивні обставини, через які нам у найближчі роки не світить Нобелівська премія. Не тому, що в нас слабша література, ніж в Ісландії чи Єгипті, чи навіть у Польщі. Просто тому, що Україна недавно з’явилася на картах світу і ще й досі належно не з’явилася у свідомості світовій».

Звістка про те, що Нобелівський комітет присудив премію миру українській правозахисній організації «Центр громадянських свобод», трохи підсолодила гіркоту неотримання літературного Нобеля.

І хоча сусідство з білоруським і російським номінантом викликало неабиякі дискусії в українському суспільстві, ми таки стали на крок ближче не лише до появи України у світовій свідомості, а й, хочеться сподіватися, до Нобелівської премії з літератури.