Посестри. Часопис №10 / У пошукові нових сенсів

У пошукові нових сенсів

У чому сенс? Це відвічне запитання не одного поставило перед вибором, що й казати про вибір, який стоїть перед письменником. Бо ж тоді одне питання розщеплюється на добру в’язку нових: у чому сенс зображення іншого, переосмисленого світу, світу художніх образів, світу, що пройшов крізь душу письменника, просочився крізь його очі, набрався його настроєм, кров’ю, нервами й інтелектом? «Я не минаю так, я є, – промовляє своїм текстом автор, – я є у такому вигляді й такій формі, у такому вияві й такому змісті, зі своїми заново відчутими, прожитими й заново скомпонованими в нову цілість сенсами».

У чому сенс? Не претендуємо на те, щоб давати відповіді чи спрямовувати до абсолютно правильних джерел, джерел, що не піддаються сумнівам. Розуміємо, що сенс не плинутиме з них як готова субстанція, не вливатиметься до спраглого серця шукача, не поставатиме довгожданим неймовірним осянням. Він лишень блискотітиме чимось невловним і незнайденим, якимось зникливим світлом, із притяганням недоситу, із спокусою непізнаного, із відчаєм того, що вислизає із рук і не дається пізнати.

Тож у чому сенс? У чому сенс письма й читання, життя й любові, чекання і повертання, захоплення, прощення, переосмислення й пізнавання себе в іншому, сенс початку й завершення, сенс прощання й відходу назавжди? Хто насмілився б стверджувати, що має ідеальну відповідь на ці питання, крім виболеної власної, такої непевної й сумнівної, такої несправдженої і ще не перевіреної, а якщо й перевіреної для себе, то однак не верифікованої, щоб вимахувати нею перед очима інших подорожніх, усіх тих, хто поруч із тобою мандрує в цьому незбагненному й навіщось кожному з нас так потрібному пошукові. Нескінченний пошук відповіді, пошук, що не може досягти свого завершення, як і звершення.

Тож сьогодні звернемося з цим запитанням до тих, хто має великий досвід пошуку: читаючи поему Василя Слапчука, поміряємося силою з парадоксом, бо ж не існувало б тези без антитези, Тичини без Антитичини, а отже, і мене без того, хто мене заперечує. Сенс, що постає із заперечення, із заперечення себе звичайного для віднайдення незвичайного, непересічного, такого, що має призначення. У цьому призначенні проблискує розуміння, що можеш щось зробити, щось змінити у світі, який сповнений світла, радості, музики, але й того, що має цей нестерпний префікс «анти-».

Про пошук нових сенсів говорить також Олег Шинкаренко. І якщо роман «Кагарлик» виявився пророчим, то автор стверджує, що кожна антиутопія має пророчий характер, бо ж у такій літературі йдеться про пошук сенсу існування, про заперечення абсурдності. Чи можна встежити культуру під час війни, чи існує міра воєнного жаху? Чи є сенс у літературі? Послухаймо авторської відповіді.

У пошуках сенсу життя під час абсурдної війни роздумує також Володимир Рафєєнко. Він звужує простір, чітко відчуваючи дві України: могутню, воюючу й ось цю, маленьку, буденну, дачно-кооперативну Україну,  у якій потрібно вижити й вистояти теж. І маленька чернігівська Україна Олени Гриценко теж шукає сенсу й вірить, що створення нової сім’ї під час війни дасть життя новому сенсу.

Абсурдність конкретної ситуації, у якій опиняються ліричні герої наших авторів, питають про абсурдність існування надзвичайно яскравими образами: із відчуженням сприймає дійсність Дмитро Лазуткін, відмовляючись пояснювати її здоровим глуздом, а тому в його поезії з’являються сюрреалістичні образи, здіймаючись (?) висхідною безодні. І тому Юлія Бережко-Камінська з болем констатує, що війна змиває з нас життя разом із невчасним миттям волосся. Чи ж і життя так само невчасне?

Але уступімо також в образний світ Войцеха Пестки, щоб наблизитися до брам раю, щоб таки здійснити перехід, щоб у відвічному диві близькості зменшувати відстань між чоловіком і жінкою, щоб знати, вірити чи ні, любити чи ні, дати життя чи ні. Схилімося до тієї, що стоїть наприпочатку самого початку.

Заохочуємо наших читачів не обминути також творчих розмов і фрагментів теоретичних монографій, які розгортають широке поле сучасного польського літературознавства.

Ласкаво просимо до нашої читальні!