Посестри. Часопис №28 / усе місто принишкло

                                                            земля, земля, земля

 

усе місто принишкло

 

чути лиш білий шум, і чийсь пульс, і плюскіт води

у трубах, рух авт в аут • тут мої думки тихі

я прилипла б животом до її живота чимдуж, адже

такий порив: візьми мене усміхненою, будь зі мною темною,

наче земля вночі, – адже я боюся

 

світе тихий, якщо це твій план, мені по цимбалах – винишпорю твою нірку,

витягну за вуха й пошлю до школи • начуватимуться твої тролі,

й хай змінусуються патетичні приколи • якщо війна

була вкладена в ціну, то, бляха, озирнись навколо:

 

он дим над Маріуполем, поглянь на сльози в очах

Юлії, поглянь у ясні очі Любові, спробуй прислýхатись

до цієї симфонії голосних, мови, яка виспівує сама себе

мир тобі, мир нам, людям • угамуй свій гнів

 

я сильна та граю роль, але як ти думаєш:

скільки ще можу це витримати?