Посестри. Часопис №26 / Заутреня
Як же самотнім зосталося місто,
що було повне люду
Плач Єремії, 1:1
I.
Відколи ангели розмовляють мовою страждання
Гіркою мовою безсоння голоду
Лихоманки тіла
Мука дерева
Ураженого вологістю і крученого болем
Скарга натягнутої тятиви з овечої кишки
Молитва списа
Цвіркуни
У металевій банці Механізм часу
Рухомий малюнок ув’язненої гори
Зеленої як делікатні листи чаю
Збирані на лугах Єрусалиму
Обпалене мовчанням
Тріпотіння метеликових крил
Тремтять губи
Існую
Йду...
II.
Безпомічний посуд долоні
Руки котрі шукають опори в раменах
Мої ноги
Одна обіч другої затримані на бігу
Піймані в сильця
У тенетах
Заплутався мій язик
Моя слабкість
Темні кола вечора під очима
Що дивляться на виноградник
У день скорботи
П’ятнадцять свічок викликають смеркання
Собор болю виростає високо наді мною
III.
Кожному з нас відміряний вік
Перестали бути дітьми каміння бронзи
Холодного заліза
Світло яке промайнуло
Як останній автобус
У житлах піску поселилася нині вільгість
Смертельна роса
Ми доросли до війни
До безумства убивств
Грудочки холоду на руках
Наші сестри потрапили до публічних будинків
Наші батьки до альбомів забуття
Там усихають
У садах тиші
Під вежею кісток
На табірних плацах
Шукають розради
Наші вчителі
Ми пробуємо вчитися алфавіту
У хімічних пральнях
Серед надгробних плит
Складати слово любов
Із моху
З плачу
IV.
Станція затриманого дихання станція сумнівів
Високе стаккато
Пискливий крик гальма аплодисменти пострілів
Контрабас гніву
Матерія низьких тонів
Біле полотно
Страху
У просторі за спиною
Флуоресцентні зблиски
Трясеться земля
Прокидаюся щодня з Тобою
Задихаючись біжу
Пульсує моє дихання
V.
Навіщо
Подібно до Іова був обраний
Шукаю в просторі між клітинами
Органічного тіла
З води солі і тваринного білка
Інструменту кохання
Твоїх слідів
Музики з якої народжується надія
У шарах плазми в джгутах м’язів
У посудинах змори
У скалках хромосом
В обірваних струнах
Білої тканини Твого світла
Наверни нас
До себе
Під деревом мовчання
Віддали келих кари
