Посестри. Часопис №26 / «правда на твоєму боці, але це твій найтемніший бік...»

правда на твоєму боці, але це твій найтемніший бік 
мало хто бачив його, принаймні, із тих, що живі 
трава підіймає черству землю на своєму горбі 
культі дерев випускають пагони, як пазурі 

 

наука розпізнавання смерті відскакує від зубів 
за браком часу відразу переходиш до ключової з тем: 
сонні артерії над ключицями – справа і зліва, їх дві 
чорний ворон – птах, що живиться падлом, а не тотем 

 

чужих довкола стає стільки, що губиться лік своїм 
спиш до вікна головою, під подушку кладеш щось важке, 
гуляючи містом, подумки постійно облаштовуєш вогневі 
позиції, де кут обстрілу добрий і вид на ціль, 
і сонце не сліпить в очі, і всяке таке 

 

дай мені часу на збори – не забути забрати усе – 
перш як вийти за рамки безпеки, давно затісні, 
щоб не дісталося мародерам наших осель 
ні доброї пам'яті, ні надтріснутого голосу плáтівки, 
ні свідоцтва померлих тут чи народжених тут дітей 

 

дай мені ранку прокинутись в іншому сні