Посестри. Часопис №24 / Натомість у неділю

Зранку поруч зі мною усе таке,

наче світ живцем висмикнуто з історії мір і ваг;

цілу ніч я знову ходила до школи, до першого класу,

щоб цього разу краще усе вдалося. Літала винищувачем,

співала в хорі – й нічого.

 

Може, напийся вина, каже колега,

якщо не була ще в костелі.

Байдуже, Петре, костел був у мене.

Зрештою, він повсякчас тут, поглянь,

вірогідно, я сама і є костелом.

 

Думаєш, я не просила б сюди колосся? Птахів, які палахкочуть?

Листя, котре опадає з місяця? Але ж маю колони.

Південна – це Яхін, а північна – Боаз.