Посестри. Часопис №24 / Напівфабриказочка

Святим є тіло, тіло є необхідним. Так каже хтось, кому важко заснути

без чиєїсь литки, переплетеної зі своєю, без стику стіп, який замикає схему.

Це все циркуляція в герметичному корпусі, це обережне ховання в шухляди й поза повіки, це неподоланний розгардіяш усередині. Темрява в білих стінах, сіра, проте щільна,

мов сітка. Олівцевий начерк мороку із освітленими краями, закритими

дверима й очима. Ти ще не спиш, а я жебоню:

 

жив собі малий жучок, мав шість лапок та горщок;

там жила, здається, й мишка, ось у мене й казка вийшла.

 

Видих. Зараз повернеться день,

немов бумеранг.