Посестри. Часопис №24 / На час закриття містка

І вікенд настав, і я шукаю тіло твоє,

бо його потрібно виявити й закопати,

і матиму пребагато щастя, якщо якраз мені

дозволять його закопати, втім, чи можна казати про щастя,

якщо знаю, що тіло твоє

звірі повинні пожирати в пустелі,

поки воно щезне. З моїм тілом, коли віднайде твоє

і вмоститься поруч, повинно статись те саме.

Оплакувати тіло твоє, бути пожертою у своєму

й пильнувати, щоб ніхто не підходив, – цей виклик

потрібно прийняти, аби хтось щось колись зрозумів

про те, що тут відбувалося.