Посестри. Часопис №231 / Особові закінчення

Може, йому здалося, може, наснилося обом, що наприкінці,

коли день чорнів і було сказано все, що

зі справжнім усе має небагато спільного,

він випадково розбив тарілку, черепки вкинув до торби,

щоб дорогою викинути –

не викинув.

 

Вклав до торби руку і

крутив нею, ефект як від леза, в черепках тарілки,

і хоч намагався її витягти, рука не виходила

з червоної купелі, амінь.

 

Мова, якою вони говорили одне до одного,

а якою йому здавалося, що говорять одне проти одного,

вимагала розуміння.