Посестри. Часопис №230 / Голос у справі порнографії

Нема розпусти, гіршої за мислення.

Розгул той розростається, мов самосійне зілля

на грядці, що копалась під стокротки.

 

Для тих, що думають, ніщо не є святим.

Зухвале називання речей їх іменами,

розгнуздані аналізи, розпусні синтези,

розгульний дикий гін за голим фактом,

сласне облапування делікатних тем,

терло думок – ось це їм подавайте.

 

Чи в ясен день, чи під пологом ночі

вони поєднуються в пари, трійки, кола.

І вік, і стать партнерів тут довільні.

Блищать їх очі, щоки їх палають.

Друг зі шляху збиває друга.

Дегенератки-доні розтлівають батька.

Брат – звідник у молодшої сестри.

 

Їм більше до смаку плоди

із забороненого древа пізнання,

ніж розрум’янені сіднички з ілюстрованих журналів,

уся та в принципі наївна порнографія.

В книжках, що тішать їх, немає ілюстрацій.

Єдине розмаїття – то окремі фрази,

зазначені олівчиком чи нігтем.

 

Аж моторошно, в яких позах,

з якою розгнузданою простотою

розумові вдається запліднити розум.

Ті пози невідомі навіть Камасутрі.

 

У часі тих побачень парується лиш чай.

Сидять у кріслах люди, рухають губами.

Ногу на ногу закладає кожен сам собі.

Одна стопа тим робом доторкається підлоги,

а інша вільно коливається в повітрі.

Лиш часом хтось устане,

зблизиться до вікна

і крізь щілину в фіранках

підглядає за вулицею.