Посестри. Часопис №230 / Електрика та її відсутність дорогою до парку

1.

у цьому кварталі електрика точно є

відчуваємо її

кожною волосинкою на згинах рук

та на щоках ніг

 

але чомусь

скрізь абсолютна темрява

 

світиться в цьому кварталі лише

матовий голос екскаваторниці

 

«ну будь лаааааааска!»

 

2.

забув слово «екскаваторниця»

весь час хотів собі й вам сказати

«екскаваторка»

 

що то значить

відданість справі

 

3.

зовсім темний парк як

зовсім любов

бачиш пісочниця

сама світиться яскравіше за небо вечірнє

 

поки милуємось

генерац

ією її –

 

ззаду нечутно й несосвітленно

проїздить

запах глінтвейну

 

4.

електрика мовчить

електричка пищить

 

шо за

 

5.

нетерпіння вакууму:

далекі вогники

з того берега річки

не втримались і ввійшли

 

до згаслого парку

 

ближче і ближче вони до н/вас

навіть дорога зближується

 

6.

самовпевненість вакууму:

ти мені часом не родич?

 

7.

сміх у темряві

теплий

ламповий

 

8.

нарешті примружитись

нарешті погодитись

поповнити собою

 

власну

колекцію недоречностей