Посестри. Часопис №23 / власник

чоловікові снилася смерть,
присіла навпроти нього й пісяла. кості та пера
виходили з її сечі, творячи птахів,
і літо знову зблизька,
як голова личинки, що біла всередині. тобі належить
ввесь світ – шепотіла. і тоді
цей чоловік уві сні заплакав,
наче пригадав собі щось – чиюсь руку чи обличчя,
і те, що потім: порожнечу –
зашкарублу відсутність, коли сон
минає, коли дні відходять

 

з книжки «п’яте королівство», 2011