Посестри. Часопис №228 / «і коли вона дивиться в ніч...»

і коли вона дивиться в ніч

в її очах прокидається безодня

слова пролітають птахами

падають дощем

змивають землю

змивають все що було «до»

– море! – кричить вона – море!

і навколо піна

а вона біжить

залишаючи на піску сліди тепла і любові

Господи – думав я – скільки тут всього...

невже може існувати така краса?

а вона зупинялась торкаючись ногами води

– море

      я до тебе прийшла

            привіт!

і здавалося серце

і хмари 

і світ – все чекало

на цей привіт

 

і я теж чекав

як вірний пес

чекав її

а вона... танцювала

торкаючись хвиль і снів

торкаючись слів

які втрачали своє значення

 

це її Жан Люк Годар знімав у своєму кіно

це вона Мадонна з картин Боттічеллі

вона – муза Петрарки

Модільяні та Пікассо

вона – світло і зоря

джерело і свята вода –

все вона

 

море вітає її

цілує ноги

торкається губ дощами

гладить вітром волосся

 

а вона дивиться в ніч

і в її очах безодня