Посестри. Часопис №224 / проїзд

Злизати себе з тих зіниць, брудних дзеркал,

або бути далі на відстань сну, Блоні порослі ковдрою,

розпашіла спина і світло, яке ламає вітраж.

 

Ліпили тебе з днів, захищених від часу,

ти знайдеш їх пізніше, тепер відведи мову,

як відводиш очі, коли тьмяніє папір

або згасає вечір, його плинний портал.