Посестри. Часопис №224 / другий день весни

У цьому ранку – безсилля, кров уплетена в жили,
жили вплетені в руки.

                 Усім цим колись обросте життя.

Уяви собі світ, до якого втрачаєш доступ.
Чи була б у ньому мова?

Небокрай – це крихка лінія, якою ламають зуби,
                           у цьому ранку – безсилля.

Уяви собі мову, для якої тобі бракує світу,
крові, вплетеної в жили, жил, уплетених в руки.