Посестри. Часопис №222 / sapienter vivendi

світляки літали так довго

що вже й наймолодші

перестали зважати на них –

тільки давид не збирається йти до сну

бо не знає хто його там стрічатиме:

голіаф або йонатан

 

«святий, куди дивляться очі твої?

чому ти не граєш нам більше?

розкажи про свій смуток –

це така квітка яку

носиш в собі?

ти знаєш: якщо

пташці судилось співати

то й клітка з золота не перешкода!»

 

давид тримає рот так

наче він повний води

а він і є

повний води