Посестри. Часопис №221 / хлібзавод

Старенька й старенький ідуть у пониззя ріки.

Обганяють їх баржі, риби, сліпа течія води.

Тільки рибалки стоять упоперек. Окунем вікном в плині подій.

Старенька й старенький, спираючись одне на одного, мов на палиці,

залишають місто позаду. Прямують до дельти.

Проти течії летить моторка, на мості гуркоче товарняк, хтось в’їжджає,

а вони невтомно ступають у напрямку гирла.

Раптом канал перетинає їхній шлях, і прибережний тротуар обривається.

Якби було інакше, вони б дійшли до кінця.

Дійшли би.

Але біля хлібзаводу змушені повернути.

Дунай тече далі.

Вперті рибалки зосереджено ставлять сітки,

немовби чатують не на риб, а на миті.

Безуспішно. Вода протікає крізь чарунки.

Проходу немає.

Старенька й старенький вертають додому.

Як вони помруть?

Чи помруть взагалі?