06.08.2026

Посестри. Часопис №220 / Опіка

Я стою на її полиці. Гордий, адже обранець.

Серед нечисленних речей-обраниць.

Хоч уже й не досяжний

бо кволішає рука.

 

Спершу легко помітний.

Далі невидний нітрохи.

«Хто це?» «Казав же: приїду.

Ось я уже і тут».

 

Ведмедику з шафки благаю

будь зі мною завжди.

Копіюючи фрагмент, будь ласка, долучіть цей текст:
Джерело тексту: Бонович В. Опіка // Посестри. Часопис. 2026. № 220

Примітки

    Loading...