Посестри. Часопис №22 / Вітер з Нецка

ріже лезами снігу

тож біля старої сосни я звертаю скорочую

трасу ніби вирвала назавжди

кільканадцять сторінок книжки

і тепер невідомо

чи те місце – де мати полоскала постіль

і веселило нас сповзання трико на резинці

із заду діда Чеська коли він входив у воду  –

замерзло?

скільки крижнів присіло на вістрі льоду?

як низько верба в жалобі із кучерями снігу кланяється воді?

чи виразним є другий берег – давній азиль?

чи там де Нетта[1] голубить вуста озера

повернувся би спогад про себе?

 

вітер ріже

вітер породить що cхоче

стихія що її не приборкати – казав старий моряк Джорж

 

26.01.2021

«Листи й станції», Білосток, 2021

 

[1] Нетта – річка.