Посестри. Часопис №219 / Розлука

у порожній кав’ярні я сьорбав воєнну каву

з пересмаженим гірким смаком

і думав про тебе

у душі моїй розбився літак

пасажири всі загинули

 

дратувала банальна мелодія

з примітивними словами

під яку дригався за шинквасом високий бармен

 

у своїй втомленій уяві

на вініловий програвач

я поставив бранденбурзькі концерти баха

і заплющеними очима бачив

як труп нашої надії з пожовклим лицем

пропливає за чорною течією дніпра

 

ти стояла на безлюдному березі

і спостерігала за ним непорушним поглядом

твої губи ворушилися

я почув тихі слова

що завтра ніколи не настане

 

коли я розплющив очі

за вікном на осиротілій вулиці нікого не було

лише сніжинки крутилися на вітрі

дратувала банальна мелодія

з примітивними словами

у душі моїй аварійні служби

збирали уламки авіатрощі

 

2025